У залі панувала тиша, лише потріскували свічки завтовшки з дитячу руку.
Цзі Нін зосереджено їв і невдовзі спорожнив усе, що стояло на низькому столику: і м'ясо, і плодове вино. Сьогодні святкували повернення батька, тому йому рідкісним винятком дозволили випити трохи вина.
— Батьку, — озвався Цзі Нін.
— Гм, — Цзі Їчуань насупився й поглянув на сина.
Цзі Нін відчував, що батько не в гуморі: похід проти Крилатого Змія завершився нічим. Знищити великого водного яоґуая на Пізньому етапі Вродженої істоти, який заліг на дні озера, виявилося неймовірно важко. Західний дім Цзі міг би розправитися з ним прямим ударом, але ціна була б занадто високою, і платити її ніхто не хотів. Задля власного авторитету Західний дім Цзі зачистив околиці Озера Крилатого Змія, розбив на березі табір і призначив кількох Вроджених істот на постійну варту. Тепер Крилатий Змій не наважувався навіть визирнути з води... Війна обіцяла бути затяжною: варто було яоґуаю бодай на мить утратити пильність — і Вроджені істоти Західного дому Цзі розірвуть його спільною силою.
— Я хочу піти у світ, шукати власного шляху, — сказав Цзі Нін.
— У мандри? — насупився Цзі Їчуань.
— Нін'ер, — квапливо докинула Юйчі Сюе, — після нападу Крилатого Змія ти мусив би зрозуміти, наскільки страшні великі яоґуаї. За мурами Міста Західного дому... у глухих горах і нетрях причаїлося повно лютих потвор. Ти ще надто малий, щоб мандрувати самостійно. Почекай кілька років.
— У Місті Західного дому в мене вже немає суперників для гартування, — похитав головою Цзі Нін.
— Скільки тобі років?! — суворо осадив Цзі Їчуань. — Дочекайся шістнадцяти, стань дорослим — тоді й вирушай, не запізнишся.
— Але ж, батьку! — гаряче вигукнув Цзі Нін. — Я виріс у Місті Західного дому й усе життя просидів у цьому тісному закутку! Я хочу побачити незліченні племена, хочу, як і ти, мандрувати, наражатися на небезпеки, сходитися в герці з великими яоґуаями й стинати їм голови!
— Стинати яоґуаям? З твоєю-то силою... — Цзі Їчуань похитав головою.
— А що з моєю силою? — квапливо заперечив хлопець. — Крилатий Змій бив з усієї люті, а я вижив! Хіба це слабкість?
Цзі Їчуань сторопів і замислився:
— Справді... Я так і не запитав: як тобі вдалося вціліти під ударом Крилатого Змія?
Юйчі Сюе м'яко всміхнулася:
— Їчуаню, ти був на полюванні й не повертався, тому я так і не встигла розповісти. На волосині від смерті техніка руху нашого сина сягнула рівня Єдності Неба й Людини. Тільки завдяки цій техніці руху він і зумів урятуватися від Крилатого Змія.
— Єдність Неба й Людини? — вражено перевів погляд Цзі Їчуань на сина.
Усього десять років — і техніка руху вже досягла рівня Єдності Неба й Людини?!
— Прийми три мої удари! — Цзі Їчуань змахнув рукою, і три туманні тіні меча блискавично ринули на Цзі Ніна.
Цзі Нін сидів навколішках перед столиком, але вмить злинув легким подихом вітру й ковзнув крізь три розмиті клинки.
— Ну як? — з гордістю запитав Цзі Нін.
— Справді досяг, — приголомшено промовив Цзі Їчуань, не зводячи очей із сина. — Єдність Неба й Людини... Твоя техніка руху й справді піднялася на цей щабель. Значить, і техніка меча досягне Єдності Неба й Людини вже незабаром.
Цзі Їчуань дивився на сина, а в грудях здіймалася буря почуттів. Талант його сина настільки високий, що на безкраїх землях Яньшаню подібний геній — нечувана рідкість. До такого виняткового таланту годі міряти звичайною міркою! За такого шаленого поступу в Місті Західного дому хлопцеві справді бракувало гідного загартування.
— Піти у світ не заборонено, — сказав батько. — Але ти мусиш виконати одну мою умову.
— Їчуаню! — стривожилася Юйчі Сюе, та чоловік підняв руку, зупиняючи її.
— Я слухаю, батьку! — Цзі Нін аж світився від нетерплячки.
Цзі Їчуань кивнув:
— Велика Церемонія Золотого Меча буває раз на чотири роки, і в ній змагаються всі підлітки до шістнадцяти літ. Я вимагаю, щоб на цій Великій Церемонії Золотого Меча ти здобув Золотий Меч! Здобудеш його — і я дозволю тобі піти у світ.
— Золотий Меч? — очі хлопця спалахнули.
Він давно пам'ятав про колишню домовленість: хто здобуде Золотий Меч, той сам собою стає наступним володарем дому. Та й за останні роки батьки під час тренувань не раз нагадували про це правило.
— Здобути Золотий Меч зовсім не важко, — здивовано глянув на батька Цзі Нін. — Мені й десятої частки сили вистачить, щоб забрати його. Хіба це випробування? Невже тобі й справді так дороге місце володаря дому?
Батько всім серцем прагнув ступити на шлях безсмертя.
Цзі Нін так само палко мріяв про нього.
— Місце володаря дому? — похитав головою Цзі Їчуань. — Ти син Цзі Їчуаня, моя найбільша гордість. Я знаю, що ти підеш далі за мене... Посада володаря Західного дому Цзі лише скує тебе, а тобі судилося розправити крила й злетіти в неозоре небо.
— То навіщо тоді вимагати Золотий Меч? — не второпав юнак.
— По-перше, щоб Цзі Лє нарешті облишив свої марні надії, — пояснив Цзі Їчуань. — А про другу причину дізнаєшся, коли Золотий Меч буде в твоїх руках. Візьмеш його — пущу у світ. Не візьмеш — сидітимеш сумирно в Місті Західного дому.
— Домовилися, — вишкірився Цзі Нін.
Юйчі Сюе поруч так і не змогла приховати хвилювання.
— Годі балачок, іди відпочивай, — звелів батько.
Цзі Нін підвівся й у чудовому гуморі пішов до своїх покоїв, а Цзі Їчуань тим часом у залі взявся пояснювати дружині свій задум.
Наступного ранку.
За сніданком з батьками Юйчі Сюе повчала:
— Коли здобудеш Золотий Меч, я не триматиму тебе. Але ти візьмеш із собою слуг.
— Слуг? — скривився Цзі Нін. — Я ж іду шукати небезпек, нащо мені ціла юрба?
— Тільки двох, — усміхнулася мати. — Цю Є: вона знає всі твої звички й догляне в побуті. І ще слугу Мо У. Колись він був дев'ятиіклим воїном Чорної Панцирної Варти, а потім довгі роки супроводжував твого батька, вірний до останнього подиху. Хоч він і слабший за тебе, зате має неабиякий досвід виживання в диких лісах і горах.
Цзі Нін трохи поміркував і погодився:
— Гаразд, візьму тільки їх двох. І більше нікого.
— Паничу, ви вирушаєте в мандри за мури Міста Західного дому? І візьмете мене із собою?! — Цю Є не тямилася від захвату. Відколи вона маленькою потрапила до Західного дому Цзі, минуло стільки часу, що вона вже й забула, який той світ зовні.
— Не стій стовпом, мерщій біжи до книгосховища й неси сюди все, що є про тутешніх великих яоґуаїв Яньшаню, про всі тутешні племена й карти, — окрилений завзяттям, звелів Цзі Нін. — Мушу добряче все роздивитися й накреслити шлях для нашої подорожі.
— Слухаюся, паничу! — Цю Є стрімголов кинулася геть.
Цю Є була особистою служницею Цзі Ніна, її змалку навчали першокласних вчень загартування ці, тож вона вже наблизилася до довершеності Набутого рівня. Служниці спадкоємця такого рангу завжди отримували таємні вчення й особливі навички, адже у вирішальну мить вони мусили віддати життя за свого господаря.
— Ось! — Цю Є внесла височезний стос книг і з глухим гуркотом опустила його на підлогу. Ця гора паперу та шкіри важила кілька сотень цзінів.
Цзі Нін квапливо взявся гортати сторінки.
Перекази про багатьох великих яоґуаїв...
Тільки тепер він дізнався, скільки грізних тварюк таїться в глухих горах і глибоких трясовинах. Їх було надто багато, і здолати кожну коштувало чималої крові. Тому між яоґуаями та впливовими володарями, такими як рід Цзі, панувала мовчазна згода: тварюки зазвичай не влаштовували безглуздої різанини серед людей, а володарі не кидали всі сили на їхнє винищення.
Обидві сторони поступалися одна одній, зберігаючи крихкий спокій.
Хоч час від часу якесь плем'я й гинуло під кігтями, котрийсь яоґуай падав мертвим чи гинула Вроджена істота — усе лишалося в межах дозволеного. Існувала невидима межа, за яку ані рід Цзі з іншими володарями, ані самі яоґуаї не хотіли ступати, бо за нею починалася нещадна війна на знищення.
— Плем'я Чорного Ікла, — Цзі Нін указав на карту. — Це найновіша карта володінь нашого Західного дому Цзі. Плем'я Чорного Ікла — зовсім свіже дрібне поселення. Мабуть, саме його відбудував батько Чунь Цао. Ось тут, трохи більше тисячі лі від нас.
— Паничу, паничу, ми неодмінно мусимо туди завітати й провідати Чунь Цао! — підхопила Цю Є.
— Звісно, навідаємося, — відповів Цзі Нін.
Він кивнув і повів пальцем далі:
— Але спершу я пройду випробування боєм. Завітаю сюди, сюди, сюди й... ось сюди! — Цзі Нін тицяв у темні плями на карті, де чатувала біда.
— Таж там скрізь сидять великі яоґуаї! — зойкнула служниця.
— Саме так, — очі хлопця палали вогнем. — Я йду стинати голови яоґуаям! Не бійся, я вибрав лише тих, хто на Ранньому етапі Вродженої істоти. Вони значно слабші за Крилатого Змія. Я битимуся з ними одним за одним... поки не здійсняю прорив до Вродженої істоти. А того дня, коли я стану Вродженою істотою, прийде черга Озера Крилатого Змія.
Цю Є злякалася:
— Паничу, але ж Крилатий Змій — великий яоґуай на Пізньому етапі Вродженої істоти!
— Я знаю свої сили, — запевнив Цзі Нін.
Найвеличніше вчення загартування тіла богодемонів — Діаграма Дев'яти Небес Червоного Світла — володіло колосальною силою: навіть на третьому рівні воно дозволяло битися нарівні зі звичайним майстром загартування ці на Ранньому етапі Вродженої істоти!
А прорив на четвертий рівень підніме його до рівня практиків загартування ці на Пізньому етапі Вродженої істоти!
У відкритому двобої він майже не поступиться Крилатому Змію, не кажучи вже про те, що за рівнем розуміння він стоїть вище за того звіра.
«Великий яоґуай Крилатий Змій...» — у зіницях хлопця промайнув хижий вогник. Він не забув того підступного нападу. «Моя головна ціль у цих мандрах — ти. Сподіваюся, ти не здохнеш занадто рано!»
Місто Західного дому готувалося до Великої Церемонії Золотого Меча, що відбувалася раз на чотири роки. Юнаки з незліченних племен, сповнені надій і честолюбства, один за одним записувалися на поєдинки. Кожен хотів здолати суперників, затьмарити всіх і змусити всі довколишні племена вголос славити своє ім'я!
— Після цієї Великої Церемонії Золотого Меча я мушу повернутися до свого поселення. Я маю пробитися у вісімку найкращих, щоб отримати вчення культивації до Вродженої істоти — тільки тоді за все життя я матиму надію стати Вродженою істотою! — стиха бурмотів смаглявий юнак із шаблею за спиною. Він носив подерту звірячу шкуру, а хутряні чоботи на ногах майже протерлися до дірок.
— Моє ім'я, Ху Сяо, пролунає по всіх племенах цих земель!
— Я найсильніший!
— Це останній шанс роздобути таємні мистецтва безсмертних і демонів!
Юнаки з племен несли до суддів свої заповітні мрії й вносили імена до списків.
То було справжнє свято.
Свято для юних бійців із незліченних племен.
Майже всі обдаровані підлітки з безкраїх земель під владою Західного дому Цзі сходилися сюди. Вони прагнули слави й сподівалися завоювати на Великій Церемонії Золотого Меча глибші вчення загартування ці та грізні бойові таємниці — ту зброю, з якою згодом можна тримати в покорі цілі землі.
— Що?! Цзі Нін бере участь у Великій Церемонії Золотого Меча? — витріщився Цзі Лє, щойно почув новину, а червона гадюка, обвита навколо його вуха, вистромила роздвоєний язичок. — Йому ж тільки десять років! Він міг би спокійно почекати ще чотири роки й вийти на наступну Велику Церемонію Золотого Меча. З якого дива він поліз туди зараз?!