Цзі Нін придивлявся до червоного змія вдалині й стиха промовляв:
— Увесь криваво-червоний, луска на череві яскраво-срібляста, червоні вертикальні зіниці... Ого, та в нього ще й дві лапи?
*Шу-шу-шу...* Червоний змій повільно ковзав уперед, здійнявши велетенську голову й дивлячись на Цзі Ніна згори. Уроджена гордість не дозволяла йому зважати на людського підлітка. З власного досвіду яоґуай знав: у тамтешніх племенах такі юнаки були вкрай кволі, та й тут, у головному лігві роду Цзі, цей хлопець навряд чи набагато сильніший.
Та Цзі Нін глухо хмикнув!
Подих із грудей вирвався крізь ніздрі двома видимими струменями. Тіло ледь помітно почервоніло, і навколо сама собою розлилася могутня сила. Червоний змій удалині аж здригнувся: він відчув від цього підлітка страшну міць, анітрохи не меншу за його власну.
— Останнім часом я ще недостатньо вправно володію Каноном Краплі Води, тож потреную на тобі техніку меча.
Цзі Нін зі свистом подолав кількадесят метрів. Гострий меч у його руці перетворився на серпанок сяйва й шугонув до червоного змія.
Дві велетенські пазуристі лапи на грудях змія вигнулися, норовлячи схопити Цзі Ніна.
*Чирк! Чирк! Чирк!* Сяйво меча розпливлося туманом і спалахнуло сотні разів, щоразу влучаючи в луску червоного змія. Той лише ухилився від трьох уколів у вразливі місця, а решту зустрів тілом — на лусці тільки додалося кілька білих цяток. Від цього червоний змій мимохіть став ще трохи більше зневажати юнака.
*У-у-у!..*
Пролунало дивне виття — звук меча Цзі Ніна, що розсікав повітря. Клинок умить полоснув по грудях червоного змія — *хрясь!* — і розпанахав рану завдовжки майже пів чжана. Луска тріснула, назовні вивернулося м'ясо, і бризнула темно-червона кров.
*Р-р-ра-а!* — червоний змій аж сторопів. Як цей юнак раптом став таким сильним?
Цзі Нін уже не був тим зеленим новачком, який колись зітнувся з Вовком, що Виє на Місяць. Тривалі сутички з чудовиськами принесли йому багатий досвід. Зараз він бився лише впівсили, проте завдяки витонченому володінню як Кроками Тіні Вітру, так і Каноном Краплі Води зовсім не поступався суперникові.
То Цзі Нін пускав у хід Дрібний Дощ Сіється, придатний для битви проти натовпу, але проти червоного змія, звісно, марний.
То застосовував сповнений лютої вбивчої жаги Дощ Стає Нитками — саме цей прийом залишив на змії глибоку рану.
То бив разючим ударом Крапля Води Точить Камінь.
А то стримував розлюченого звіра захисним прийомом Тонкий Струмок Тече Безперервно.
У Каноні Краплі Води було загалом дев'ять прийомів:
Дрібний Дощ Сіється, Злива Немов Завіса, Водяна Завіса До Небес, Тонкий Струмок Тече Безперервно, Жодна Крапля Не Просочиться, Дощ Стає Нитками, Проточна Вода Не Гниє, Безжальна Течія та Крапля Води Точить Камінь!
Був тут і напад, і захист.
Навіть атаки несли в собі захист. Глибина канону зачаровувала Цзі Ніна. Адже він ще не досяг навіть малого успіху. Його батько Цзі Їчуань давно сягнув великого успіху, та все одно продовжував осягати Канон Краплі Води — що глибше в нього вникаєш, то невичерпнішою стає його суть.
«Прийом Тонкий Струмок Тече Безперервно має литися так само невимушено, від самого серця», — під тиском чудовиська з кровною лінією богодемонів у техніці меча Цзі Ніна часом з'являлися й нові осяяння.
Але червоний змій скипів від люті!
Хіба він не бачив, що людський підліток просто тренує на ньому техніку меча? На тілі змія з'явилося чимало ран, та жодна не була смертельною. Сам же юнак відбувся подряпинами... які за мить загоювалися без сліду. Моторошна міць супротивника лякала його, і яоґуай розумів: схоже, йому судилося загинути від руки цього підлітка.
Та навіть перед лицем смерті вроджена гордість не дозволяла йому полягти отак, на потіху ворогові.
*Р-р-ра-а!..* — червоний змій задер голову й оглушливо заревів. То був найшаленіший крик, сповнений горя й обурення, непокори та готовності померти.
Рев струснув небо.
У небі над Внутрішнім містом роду Цзі висіли густі хмари туману. В одній із таких хмар якраз і ховався чорний Крилатий Змій.
*Гр-р-р!..*
Рев, долетівши до небес, став ледь чутним, але хіба міг великий яоґуай зі своїм тонким слухом не вловити його? До того ж то був голос його власної дитини.
«Це Чі Ман! Моя дитина!» — умить упізнав Крилатий Змій. Він уже давно кружляв над Внутрішнім містом і видивлявся кожен куточок. З відстані кількох лі його зір легко розрізняв будівлі. Та через ранковий туман і густі залізні ланцюги над замкненою кліткою він досі не міг розгледіти, що всередині.
Але тепер...
Щойно долинув рев, яоґуай одразу зрозумів: крик лунає з тієї самої замкненої клітки!
«Там!» — Крилатий Змій стрімголов шугонув униз, і далі ховаючись у хмарах туману, що огортали його велетенське тіло.
Усередині замкненої клітки.
Цзі Нін почув сповнений горя й обурення шалений рев червоного змія і зрозумів, що в того на душі. У лівій руці юнака з повітря з'явився ще один гострий меч:
— Раз уже шукаєш смерті — помри!
*Бах!*
Цзі Нін обернувся поривом вітру й ринув на червоного змія.
Сяйво мечів спалахнуло!
Неповний Сувій Меча Грому й Вогню — Спалах Блискавки! Гримучий Грім Шаленого Полум'я!
Канон Краплі Води — Безжальна Течія! Крапля Води Точить Камінь!
*Бах!*
Червоні вертикальні зіниці задертої велетенської голови змія застигли. У черепі зяяла глибока діра, пробита наскрізь. Масивне тіло з гуркотом звалилося на землю в замкненій клітці, аж здригнулася твердь. Кров із булькотом витікала й збиралася в червоний струмочок.
— Угу, — Цзі Нін оглядав велетенську тушу червоного змія й рани на ній.
Він вивчав дію своїх смертельних ударів.
«Гримучий Грім Шаленого Полум'я і справді нищівний — вирвав у грудях і череві таку дірку, що мало не перебив змія навпіл, — кивав Цзі Нін, роздивляючись тіло. — А Безжальна Течія та Спалах Блискавки тримаються на одному — швидкості! Тільки швидкість Безжальної Течії невловима й мінлива, а Спалаху Блискавки — груба й нестримна».
«Крапля Води Точить Камінь має непогану проникну силу — без зусиль пробила череп змія-яоґуая», — кивнув Цзі Нін.
А в небі над замкненою кліткою стрімголов летіла велетенська потвора, оповита хмарами туману. Поряд із Крилатим Змієм його син Чі Ман здавався дрібним в'юном! Червоні вертикальні зіниці Крилатого Змія вже бачили крізь сітку з ланцюгів усе, що діялося внизу. І коли яоґуай угледів понівечену криваво-червону тушу сина на землі, несамовита лють миттю затопила йому розум.
«Моя дитино!»
Крилатий Змій зовсім ошалів:
— Людино, заплати життям за мого сина!
*Бум!*
Шалений потік повітря від стрімкого падіння струснув усе навколо, змусивши Цзі Ніна підвести голову.
«Що?!» — Цзі Нін одразу помітив за кількасот метрів угорі, у клубах туману, велетенську зміїну голову, яка пильно дивилася на нього. Крізь серпанок проступали величезні кістяні крила — страховисько стрімко неслося вниз... Розмах його крил був навіть трохи більшим за всю замкнену клітку!
Бездонна жага вбивства в червоних вертикальних зіницях змія змусила серце Цзі Ніна стиснутися. Він умить збагнув...
Ця тварюка летить, щоб убити його!
«Лихо, тікати!»
Цзі Нін різко розвернувся, щоб кинутися навтьоки!
Але біля виходу він виявив, що вузький прохід зачинений. Під час бою в замкненій клітці його, як правило, замикали, щоб ніхто не втік дочасно! Лише після перемоги Цзі Нін наказував його відчинити... Але він щойно вбив червоного змія і ще не встиг розпорядитися.
До того ж під час його боїв у замкненій клітці дивитися іншим суворо заборонялося. Зазвичай за поєдинком спостерігали хіба батьки.
Адже його справжню силу тримали в таємниці: наприклад, те, що він володіє двома мечами чи що звичайними мечами здатний убити божественного звіра довершеності Набутого рівня... Усе це не розголошували. Сторонні вважали, ніби Цзі Нін убиває таких звірів за допомогою якоїсь божественної зброї.
*Шух! Шух!* Цзі Нін миттю відкинув звичайні мечі, і в руках із повітря з'явилася інша пара — Мечі Північної Темряви!
— На друзки!
Цзі Нін вибухнув усією своєю міццю й рубонув угору по товстих, густо сплетених ланцюгах, водночас стривожено гукнувши:
— Батьку!
Крик стрімко покотився навсібіч, проте звук летів повільніше, ніж падав із неба Крилатий Змій.
*Дзень-дзень-дзень!* Мечі Північної Темряви люто врубувалися в сітку з ланцюгів над головою. Колись Цзі Їчуань казав: «З твоєю силою... якщо застосуєш Діаграму Дев'яти Небес Червоного Світла й викладешся на повну, ти розрубаєш залізо. Але ланцюгів надто багато, вони сплетені в мережу... Тобі знадобиться зо десять подихів, аби розсікти їх достатньо для втечі».
Тепер у Цзі Ніна були Мечі Північної Темряви, і вони справді вражали гостротою. *Дзень, дзень!..* — ланки розліталися одна за одною. Але залізо перепліталося надто густо: щоб прорубати отвір для людини, потрібен був цілий подих.
Один подих?
Зі швидкістю цієї потвори вона дістанеться до нього менш ніж за секунду!
«Не встигну», — рубаючи залізо, умить збагнув Цзі Нін.
Величезне кістяне крило, вкрите лускою, розсікло повітря й ударило по сітці з ланцюгів. Міцне залізо, яке Цзі Нін ледь міг прорубати, перед старим яоґуаєм із тисячолітньою культивацією виявилося напрочуд ламким. *Трісь-трісь-трісь!..* — безліч розірваних ланцюгів розлетілися навсібіч. А саме крило понеслося просто на Цзі Ніна.
— Заплати життям за мого сина! — яскраво-червоні зіниці Крилатого Змія немов навіжені втупилися в Цзі Ніна.
«Убік!»
Цзі Нін міцно стиснув обидва мечі, раз у раз ухилявся й водночас виконував ними один і той самий прийом — Тонкий Струмок Тече Безперервно. Сяйво меча розлилося водою, зустрічаючи кістяне крило.
Хвилі сяйва накочувалися одна за одною. Два клинки доповнювали один одного, вибудовуючи безперервний захист, наче шовкові нитки, що обплутують і зв'язують ворога.
Але груба сила ламає будь-яке вміння!
*Бах!* Велетенське крило всією масою навалилося на обидва Мечі Північної Темряви. Шалений удар — і в зап'ястках Цзі Ніна з тріском зламалися кістки. Слідом за цим гострий, наче ніж, край кістяного крила полоснув по юнакові, який відчайдушно намагався вивернутися, і розсік Шати Золотих Зірок.
*Чвак!*
Кров бризнула фонтаном. Відрубана ліва рука, яка все ще стискала Меч Північної Темряви, полетіла вбік. Цзі Нін з усього маху врізався в мур із заліза Чорної Води, вибивши в металі вм'ятину за формою свого тіла, і з рота в нього хлюпнула кров.
*Шурх!* Крилатий Змій знову заніс крило для наступного удару.
«Зараз!»
Однорукий Цзі Нін зціпив зуби й рвонув уперед, немов велетенська сарана, вистрибуючи із замкненої клітки. Кроки Тіні Вітру понесли його на такій шаленій швидкості, що він майнув, наче струмінь сизого диму, намагаючись утекти геть.
— Здохни! — Налетів лютий вітер.
Цзі Нін озирнувся і побачив велетенську спотворену чорну тінь, що неслася за ним. То був хвіст Крилатого Змія! Цей удар хвостом виявився ще швидшим і нищівнішим за помах крила! Повітря вибухало, а міцне каміння Драконячої Фортеці розліталося на друзки: *бах-бах-бах!..*
Величезна чорна тінь хвоста накрила Цзі Ніна. З його швидкістю ухилитися від цього удару було годі.
«Кінець!»