Відколи Цзі Нін отримав дві неперевершені техніки меча, він невпинно тренувався. Прийоми з Канону Краплі Води та Неповного Сувою Меча Грому й Вогню юнак уже міг застосовувати, що трохи збільшило його сили. Проте він опанував їх лише поверхово й не досяг навіть малого успіху — адже й сам батько, Цзі Їчуань, досі осягав Канон Краплі Води.
Спалах Блискавки — один із трьох смертельних ударів Неповного Сувою Меча Грому й Вогню, і вся його суть зводилася до одного: швидкість!
Наче блискавка, наче стрімкий вогонь!
— Техніка меча й техніка кроків Нін'ера витончені, — похвалила сина Юйчі Сюе з трибуни вгорі. — Хоч Вовк, що Виє на Місяць, швидкий наче привид і трохи випереджає його у прудкості, та Нін'ер завдяки Крокам Тіні Вітру раз у раз змінює напрям і повністю контролює бій. Його техніка меча сягнула Тонкого Осягнення й здатна за мить видати кілька змін поспіль. Принаймні проти цього вовка-яоґуая... крізь його захист, можна сказати, і крапля води не просочиться.
— Завдяки загартуванню тіла богодемонів Цзі Нін переважає в силі, але дещо поступається у швидкості, — кивнув Цзі Їчуань. — Проте перед ним усе ж божественний звір із надзвичайною живучістю. Така рана для нього — дрібна подряпина. Коли звір битиметься на смерть, а Цзі Нін ще ніколи не бував у такій лютій смертельній січі, результат важко передбачити.
Унизу Цзі Нін відчував приємне збудження від того, що тримає все під контролем. З гострим мечем у руці він далі насувався на Вовка, що Виє на Місяць.
— Ау-у-у! — Вовк, що Виє на Місяць, відчув смертельну загрозу від людського підлітка й дико завив. Срібляста шерсть стала дибки, мов голки, зіниці витягнулися у вертикальні щілини й засвітилися смарагдовим сяйвом. Той, хто знав цих звірів, одразу збагнув би: вовк уже оскаженів і битиметься на смерть.
Невидимий натиск накрив Цзі Ніна, аж у грудях на мить перехопило подих.
Вбивчий дух?
— Гр-ра! — вовк шугонув уперед, і земля під лапами задвигтіла.
Цзі Нін ковзнув, наче легіт, за кілька простих кроків змінив позицію, і тієї ж миті спалахнув клинок... *Чвак!* Гаряча кров знову бризнула навсібіч — на грудях вовка розійшлася ще одна величезна рана. Але звір навіть не звернув на це уваги: обидві лапи метнулися просто до хлопця, розтинаючи повітря гострими, наче шаблі, пазурами.
Цзі Нін холоднокровно відступив і водночас закрився мечем.
*Хрусь!* Тільки-но ліва лапа вовка торкнулася меча, пазурі-гаки вчепилися просто в лезо. Але хіба можна безкарно схопити клинок, у який влито силу, як у богодемона? Якби від удару лапу просто відкинуло — минулося б легше, але вовк вирішив погасити удар і втримати зброю однією лапою.
*Трісь!* З лівої лапи бризнула кров, і глухо хруснула кістка.
*Шух!*
Друга лапа метнулася просто в груди Цзі Ніна. Відстань була надто малою — закритися мечем він не встигав. Хлопцеві лишалося тільки глибоко вдихнути й різко втягнути груди на третину цуня. *Шкряб! Шкряб! Шкряб!* Цупка звіряча шкура на грудях розірвалася, бризнула кров, і хлопця шпурнуло геть. *Бах!* — він гримнувся об землю, і щільний ґрунт аж пішов тріщинами.
*Ф'юіть!* Цзі Нін блискавично крутнувся й відскочив подалі.
«Я поранений», — Цзі Нін глянув на вовка, і зіниці його звузилися.
Мить тому лапа вовка таки зуміла вчепитися в лезо... Звір пішов на каліцтво заради атаки. Тепер його ліва лапа наполовину скалічена, і швидкість різко впаде. Проте удар пазурів роздер шкуру на грудях хлопця. Цей одяг пошили з решток шкури Вродженої істоти; хоч без вливання сили яоґуая захист хутра був значно слабшим, зазвичай воно витримувало укуси чудовиськ Набутого рівня.
Та Вовк, що Виє на Місяць, був божественним звіром, тож відчайдушним ударом ледве спромігся продерти шкуру.
Щоб краще загартувати себе, Цзі Нін обмежив дію броні — хоч Шати Золотих Зірок могли злитися зі шкірою й прикривати кожен цунь тіла, він звузив їхній захист лише до вразливих місць.
«Смертельний бій — не дружній поєдинок. Не можна битися зі звіром, спираючись на досвід звичайних навчальних сутичок, — міркував Цзі Нін, швидко перебудовуючи думки. — На тренуваннях ніхто не калічить себе, але в смертельній січі єдина мета — вбити суперника. І заради цього можна піти на все».
«Треба бути обачнішим і пильнішим».
Цзі Нін, наче губка, швидко вбирав досвід. А жахлива рана в розриві звірячої шкури на грудях тим часом затягувалася просто на очах: кровотеча вщухла, краї зійшлися в тонку червону лінію, а невдовзі шкіра знову стала білою й гладенькою. Жодного сліду!
Такою була могутня сила зцілення, яку дає загартування тіла богодемонів.
Звичайні вчення із загартування тіла богодемонів дозволяли відрощувати відрубані кінцівки, щойно воїн ступав на Вроджений рівень. Але вчення Цзі Ніна посідало перше місце серед усіх, тому його нинішня здатність до зцілення вже впритул наблизилася до такого відновлення.
— Чудово! — вищирився Цзі Нін. — Примудрився-таки відібрати мій меч.
— Гр-р-р! — Вовк, що Виє на Місяць, тримав лапу на мечі й дивився на Цзі Ніна сповненими безумства очима. Він побачив моторошне зцілення людського підлітка й збагнув: перед ним стоїть богодемон у людській подобі, чия здатність до відновлення перевершує навіть його власну, хоч він і божественний звір.
Цзі Нін змахнув правою рукою, і в долоні знову виник гострий меч.
— Продовжимо.
Хлопець обернувся на примарну тінь і кинувся на вовка.
— Гр-ра! — вовк теж стрибнув назустріч.
Вони схрещували удари знову й знову, і кожна сутичка була танцем на межі життя і смерті. Цзі Нін мав неймовірну здатність до зцілення, грізну силу та смертоносну техніку меча. А у Вовка, що Виє на Місяць, зброєю було все: ікла, пазурі й хвіст, до того ж велетенське тіло робило звичайні порізи від мечів і шабель не надто небезпечними.
— Треба ж, прикрив Шатами Золотих Зірок лише вразливі місця, — Цзі Їчуань ледь помітно всміхнувся, що траплялося вкрай рідко.
— Нін'ер надто ризикує, — Юйчі Сюе дивилася на бій із тривогою в серці.
Син був увесь у плямах крові — як тут матері не хвилюватися?
— Не хвилюйся, Цзі Нін захистив уразливі місця Шатами Золотих Зірок. Навіть якщо отримає нові рани, вони не будуть смертельними, — сказав Цзі Їчуань. — У найгіршому разі відірве руку чи ногу... З його зціленням за кілька годин відросте заново.
— Відірве руку чи ногу?! — Юйчі Сюе аж защеміло всередині, хоча вона добре розуміла: такий суворий шлях мусить пройти кожен, хто прагне стати сильним.
Цзі Нін важко й уривчасто дихав — навіть із витривалістю, як у богодемона, втома брала своє. Шкура на ньому вже була подерта в багатьох місцях, але свіжі рани на тілі невпинно гоїлися самі собою.
— Гр-р-р...
Вовк, що Виє на Місяць, видав розпачливий рик. Він щосили пнувся стояти рівно, проте обидві передні лапи тремтіли й ось-ось мали підігнутися. Тіло звіра вкривали десятки глибоких ран, а голову навиліт прошило страшним ударом.
Кістки на двох лапах були переламані — вовка тримала на ногах лише вперта воля.
— Ти програв, — Цзі Нін витер кров біля ока й глухо мовив: — Насправді я сильніший за тебе, але перемога далася надто важко. Це я перед твоїм безумством не зберіг спокою в серці, тож не зміг розкрити свої сили сповна. Ти — перший яоґуай, якого я вб'ю. Тому прийми смерть від усієї моєї сили!
*Шух!* У лівій руці Цзі Ніна з повітря виник іще один меч. Він стискав по клинку в кожній долоні й не зводив очей з вовка.
*Ф'юіть!*
Цзі Нін за мить обернувся на примарний слід і шугонув уперед. Вовк, що Виє на Місяць, видав останній рев і кинувся назустріч.
Два велетенські сяйва клинка спалахнули в повітрі й розтяли звірові другу передню лапу. Ще один спалах — і на вовчій голові перехрестилися дві жахливі рани. Кров разом із мізками бризнула навсібіч.
Цзі Нін опустився на землю.
Вовк, що Виє на Місяць, із глухим гуркотом завалився на тверду землю. З потворної рани на голові юшила кров і витікав мозок. Земля бруднила шерсть — колись величне сріблясте хутро тепер змішалося з багном і кров'ю й геть потьмяніло. Вовк-яоґуай із кровною лінією богодемонів поліг навіки.
— Які відчуття? — запитав Цзі Їчуань із трибуни, дивлячись на сина.
— Чудові, — Цзі Нін підвів погляд на батька, і в його очах палав бойовий запал. — Давай так щодня!
— Ти гадаєш, так легко спіймати живцем чудовисько довершеності Набутого рівня? — у Цзі Їчуаня сіпнувся кутик ока, і він глухо прикрикнув: — Бій буде раз на три дні. До того ж більшість із них — звичайні звірі. Чи натрапиш на божественного звіра — тут уже як пощастить. Я накажу, щоб у Драконячій Фортеці щоразу обирали для твого тренування найгрізніше чудовисько Набутого рівня.
— Якщо трапиться слабше, битимуся лише внутрішньою силою, — кивнув Цзі Нін.
Проти його тіла й сили, як у богодемона, звичайне чудовисько довершеності Набутого рівня було приречене бути розтоптаним. Лише такі створіння з кровною лінією богодемонів, як цей божественний звір, могли скласти Цзі Ніну гідну пару.
Час минав.
У безперервних сутичках із яоґуаями техніка меча й техніка кроків Цзі Ніна ставали дедалі злагодженішими. Разом із тим він збагнув: що запекліший смертельний бій, то важливіше зберігати спокійне серце. Коли серце неспокійне — виявити силу сповна навряд чи вдасться.
Прийшла осінь, і земля Яньшаню вже скувалася крижаним холодом. Деяким слабким племенам виживати стало ще важче. А коли на них до того ж нападали яоґуаї з глухих гір і великих трясовин, якесь дрібне плем'я могло й згинути до ноги!
*Гур-р-р!*
Земля здригалася.
Серед зарослої бур'янами пустки сунув величезний загін воїнів Чорної Панцирної Варти на довгошерстих звірах, наче чорний бурхливий потік, що розливався цією землею.
— Стій! — пролунав холодний окрик, і всі три сотні вершників Чорної Панцирної Варти водночас зупинилися.
— Командире, ось тут змій-яоґуай з'являвся востаннє — це стоянка племені Гострого Рогу. Три дні тому він раптово напав на плем'я, проковтнув вісімнадцятьох людей і перебив понад сотню, через що плем'я повністю розпалося, — шанобливо доповів один із воїнів Чорної Панцирної Варти. — За кілька місяців цей змій убив понад тисячу людей і розорив більше десяти племен. Щоправда, усі вони були дрібними... Якщо судити з його сили, це, найімовірніше, або яоґуай довершеності Набутого рівня з кровною лінією богодемонів, або великий яоґуай, що щойно став Вродженою істотою.
— Угу.
— Цей змій-яоґуай сваволить на землях, підвладних нашому Західному дому Цзі, тож мусить померти, — кивнув бородатий чоловік у вогненно-червоному обладунку верхи на білому тигрі. — З'являвся він завжди десь у цих околицях... Розділіться на тридцять загонів і прочешіть усе довкола. Щойно виявите — негайно пускайте сигнальну стрілу.
— Слухаємось! — гримнули триста воїнів Чорної Панцирної Варти.
*Шух!*
Три сотні могутніх воїнів хутко розбилися на тридцять загонів і розсіялися в різних напрямках на пошуки.