Те, як Лінь Мін формував Обертове Ядро, викликало приголомшливе видовище. Вир істинної сутності розворушив енергію неба і землі навколо, утворивши велетенську пурпурову хмару на десятки лі вшир. Неважко було здогадатися, до чого призведуть такі метаморфози посеред Прадавньої Безодні Демонів.
Мо Ґуан, перебуваючи в Духовному морі Лінь Міна, спостерігав, як довкола збирається дедалі більше лиховісних духів. Старий пес подумки стогнав: тепер він на власній шкурі відчув, що означає опинитися в оточенні зграї вовків.
На щастя, ці привиди були лише низькоранговими демонічними духами. Серед них не було тих монстрів, яких викидало з самих глибин Безодні.
Мо Ґуан не мав тіла, тому його бойова сила в реальному світі була мізерною. Він міг лише вивільняти власну духовну енергію, створюючи силове поле, щоб залякати ворогів. Його енергія і справді вражала, несучи в собі величний подих Божественного Царства. Однак бурхлива кров і Ци Лінь Міна були надто великою спокусою. Ці створіння жадали крові сутності понад усе, тож підвладні інстинктам, дедалі ближче підбиралися до пса.
Він міг налякати трьох чи п'ятьох, але не цілу орду. Коли духів стало надто багато, вони нарешті кинулися на хлопця. Лінь Мін тим часом сидів із заплющеними очима, повністю відрізаний від зовнішнього світу. Юнак перебував у Порожньому і Безкорисливому стані, і ніхто не знав, скільки це ще триватиме.
— *А-а-арх!*
Перший дух стрибнув на Лінь Міна. За ним кинувся інший. Мо Ґуан зосередився, його очі спалахнули — контроль волі! Нападник здригнувся, його люті червоні очі вмить стали порожніми. Він розвернувся в повітрі й зчепився з наступним духом. Не чекаючи нападу від свого, той повалився на землю, діставши поранення. Зав'язалася бійка. За мить підвладний Мо Ґуану привид роздер побратима на шматки.
«Лише один контроль, а стільки духовної сили пішло! Так я довго не протримаюся. Лінь Міне, бісів хлопець, прокидайся вже!»
Мо Ґуан не на жарт стривожився. Справжня ганьба: він, колись могутній Священний Володар Божественного Царства, тепер змушений відбиватися від дрібних духів. Поки один ворог гинув, на його місце ставали троє нових.
— *А-а-арх! Гр-р-а!*
Напали ще двоє, набагато сильніші за попередніх. Мо Ґуан стиснув зуби і, спаливши п'яту частину волі, підкорив і цих. Кількість нападників лише зростала. Пес керував трьома маріонетками, кидаючи їх у бій, проте один у полі не воїн. Коли Мо Ґуан відволікся, двоє духів проскочили крізь заслон і вчепилися в захисну істинну сутність Лінь Міна.
Перед зануренням у медитацію хлопець оточив себе енергетичним щитом. Коли вороги торкнулися його, стався спалах пурпурової блискавки. Цей розряд складався зі Світла Примарного Згасання та Божественної Пурпурової Блискавки Потокового Дракона. Перше нищило душу, друге — випалювало нечисть. З диким вереском привидів відкинуло геть.
Однак нападників було забагато. Тіло Лінь Міна заіскрилося, деякі привиди почали диміти від електричних розрядів, але біль лише розпалював їхню жагу до крові. Мо Ґуан уже не встигав усіх зупиняти. Захисний шар швидко виснажувався, і невдовзі він перестав відштовхувати ворогів. Хмари духів обліпили Лінь Міна, наче шакали велетенського звіра.
Пес у Духовному морі вже ледь не вив від люті.
— Мати рідна! Хлопче, вважай, що я тобі життя винен, запам’ятай це!
Мо Ґуан міг вступити в бій, але його душа була понівечена. Будь-яке пряме втручання могло роз'ятрити старі рани. Одного разу він уже рятував хлопця під час Просторовій Бурі, після чого впав у сплячку на два роки. Зараз, після підживлення аурою погибелі та Кривавою Кісткою Демона, він дуже не хотів знову ризикувати цілісністю душі, але вибору не було: якщо загине Лінь Мін, він піде слідом за ним у могилу.
Всередині пса спалахнула частка сили божественної душі. Духовне море Лінь Міна осяяло золоте світло. Промені, гострі як мечі, миттєво прошили сім-вісім лиховісних створінь, спопеливши їх. Це була пряма атака душі. Така техніка завжди була палицею про два кінці: атакуючи ворога, ти неминуче ранив і себе. Саме тому Карликові Демони, які спеціалізувалися на таких ударах, завжди тримали при собі запаси ліків для живлення душі.
Мо Ґуан, чия душа і без того була фрагментована, зазнав серйозної шкоди. На щастя, за останні два роки він трохи відновився, інакше такий викид сили позбавив би його свідомості.
Поки пес подумки стогнав, шукаючи вихід, він раптом помітив трьох воїнів — Гігантських Демонів та Варвара. Вони ошелешено витріщилися на них. Серце Мо Ґуана пішло в п'яти. Двох із них він впізнав: то були Шановані Володарі з інших Пагод. Біда не приходить одна. Пес не мав ілюзій — ці троє точно не збиралися допомагати.
Насправді Володарі вже прикидали, як краще пограбувати хлопця.
— Хіба це не Лінь Мін? — здивувався Шанований Володар Варварів. Разом із товаришами він обережно пробрався до серця Землі Згорнутого Пітона, сподіваючись знайти скарби, а натрапив на того, хто здійснював прорив.
— Справді він. Невже він формує Ядро? Він що, з глузду з'їхав?
— Ідіот! Вирішив прориватися в такому місці. Тепер його роздеруть ці привиди. Сам шукає смерті! — процідив один із Гігантських Демонів.
— Можливо, він знайшов якусь удачу, і істинна сутність сама вирвалася назовні, — припустив Варвар. В його очах спалахнув хижий вогник. Удачу, що дозволяє так стрімко прорватися, він жадав понад усе.
— Він один, без команди. Це дивно. Та й сила його прориву якась нечувана. Звичайні воїни так Ядро не формують.
— Тут точно щось нечисто! — усі троє миттєво дійшли згоди.
Лінь Мін знайшов у Безодні щось надзвичайне. А те, що він один, означало лише одне: його супутники або загинули, або вони розійшлися, і вся вдача дісталася йому самому. Хто б не заздрив такому?
Вони обмінялися поглядами. У кожному читалися жага вбивства та жадоба. Убивши хлопця, вони могли б прибрати його здобич до рук. Навіть якщо він щойно здійснив прорив, його сили ще не встигли стабілізуватися. До того ж ці троє були досвідченими бійцями й вірили у свою перевагу, адже про силу Лінь Міна вони лише чули.
— Вбийте його. Не жалійте сили! — наказав Варвар.
Вони могли б почекати, поки привиди зроблять усю брудну роботу, але прорив уже завершувався. Хто знав, коли хлопець прийде до тями? Краще було діяти негайно. Трійця вивільнила демонічну сутність. Один із гігантів вихопив шаблю і щосили рубав Лінь Міна в груди.
*Крак!*
Удар розрубав п'ятьох духів і вщент розніс захисну істинну сутність хлопця. Розізлені привиди кинулися на нападників.
— Геть! — гаркнув Варвар і змахнув довгою жердиною. Енергетичний шторм розкидав нечисть, розриваючи найближчих на шматки.
— Щасливої дороги на той світ! — зареготав останній гігант і обрушив важкий молот на груди Лінь Міна.
Зіниці Мо Ґуана звузилися. Його духовна енергія була на нулі, він не міг зупинити цих трьох. А захист Лінь Міна було знищено — тепер лишалося сподіватися лише на міцність тіла. Невже це кінець?
*Бух!*
Пролунав глухий удар, і Лінь Мін полетів назад. Пурпуровий вир над його головою викривився. Пролетівши десятки чжанів, юнак упав на землю.
— Ха-ха-ха! Теж мені, геній, якого світ не бачив десять тисяч років! Скільки б про нього не теревенили, а здох від моєї руки! — зухвало розреготався гігант. Після такого удару ребра мали б перетворитися на труху, а органи — на криваве місиво.
Убивши Титулованого Асуру, Володар відчув неймовірне задоволення. Однак за мить сміх урвався. Він і двоє інших остовпіли. За десятки чжанів від них Лінь Мін дихав цілком рівно. На смертельно пораненого він не був схожий.
Вони перевірили його духовним чуттям. Одяг та обладунок на грудях розлетілися на клапті, шкіра була здерта до крові, але ребра лишилися цілими!
— Як це можливо?.. — витріщився гігант із молотом.
Від його удару навіть шматок чорного золота мав би перетворитися на корж, а Лінь Мін відбувся легким пораненням? Його тіло міцніше за метал?
Навіть Мо Ґуан був вражений. Він уже готувався до найгіршого — захоплення тіла. Але це було ризиковано: поки він боровся б за контроль, двоє інших могли його вбити. На щастя, хлопець витримав цей удар. Самого лише загартування кісткового мозку для цього було замало. Невже це... Захист Бойового Духу?
Мо Ґуан був приголомшений цією здогадкою.