Лінь Міну вдалося ухилитися від двох ударів Темного Шанованого Володаря, проте рукав на його правій руці розсипався на порох під дією Наміру Руйнування.
— Непогана швидкість. Подивлюся, як довго ти зможеш бігати! — Шанований Володар склав пальці в магічному жесті й вказав у порожнечу. Чорний промінь світла вирвався з його руки, облетів навколо господаря і за кілька подихів перетворився на чорного пітона.
Тварина була завтовшки з людську руку, вкрита червоними візерунками, що постійно змінювали колір та форму, засліплюючи зір. На голові змія виднівся знак, схожий на татуювання Бога-Демона, а в самому центрі виблискував гостротою гвинтоподібний ріг.
— Контрактна істота?
Деякі воїни вирощували контрактних істот для посилення бойової потужності. Наприклад, Червоний Птах Му Цянь Юй чи Янь-Мо, залишений Богом-Чаклуном у Південному Пограниччі, належали саме до цього виду.
Виростити таку істоту було нелегко. Спершу потрібно було знайти тварину з високим вродженим рангом, що вже було надскладним завданням. Потім на її розвиток доводилося витрачати колосальну кількість сил і ресурсів. Якщо контрактна істота не встигала за темпом зростання господаря, вона ставала марною.
— Що це за звір? У книгах про такого не згадували...
— Я теж такого не бачив...
Понад дев'яносто відсотків присутніх майстрів належали до великих сект і мали неабиякий досвід, проте ніхто не впізнав пітона на плечі Темного Володаря. Навіть Фен Шень лише здивовано звів брови.
Маючи у своєму розпорядженні ресурси Пагоди, що Сягає Неба, Шанований Володар володів істотою явно не звичайного рангу. Легендарні звірі зазвичай бодай побіжно описувалися в прадавніх сувоях, але цей був винятком. Коротун роками не вступав у бій, тож мало хто знав про його справжні козирі.
Лінь Мін пильно дивився на чорну змію. Він не знав її породи, але чітко відчував потужну ауру погибелі, що виходила від неї. Вона була дивно схожа на ту, яку випромінювала Кістка Бога-Демона.
Татуювання Бога-Демона, Кістка Бога-Демона... Невже це?
Серце юнака тьохнуло. Він мимоволі згадав про Прадавню Безодню Демонів. Чи могла ця істота походити звідти? Безодня була відрізана від світу, а її густа аура могла породити будь-яких жахливих монстрів. Шанований Володар правив Містом Полярної Зірки вже багато років, і кожне десятиліття Пагода споряджала експедиції для дослідження тих глибин. Було б цілком природно, якби йому вдалося роздобути якогось прадавнього звіра.
Юнак насторожився. Яку небезпеку міг приховувати в собі лютий звір із Безодні Демонів?
Темний Володар холодно всміхнувся і виставив руку вперед. Чорний пітон ковзнув по його передпліччю і кинувся вперед. Наступної миті глядачів приголомшило побачене: чорна змія видала пронизливий вереск і почала танути, наче лід, поки зовсім не розчинилася в порожнечі.
— Що це?..
Лінь Мін раптом відчув, як простір навколо нього став кам'яним. Його розуміння законів простору підказувало, що він більше не може використовувати цю силу! Ба більше, навіть його власне силове поле Небесного Демона опинилося під гнітом. Тиск, що йшов від невидимого пітона, поступово нейтралізував його власну ауру.
— Запечатування простору?
Юнак був вражений. Лютим звірам бракує інтелекту, вони майже не здатні осягати наміри, а тим паче такі невловимі закони, як просторові. Отже, ця змія володіла такою силою від народження. Про подібних істот Лінь Мін ніколи раніше не чув!
«Дванадцять Шанованих Володарів роками накопичували сили в цій Пагоді. Їхня могутність справді незбагненна!» — Фен Шень, що спостерігав за боєм, відчув тривогу. Хоча Дванадцять міст Небесного Демона не були сектами, їх можна було вважати особливими Святими Землями, чиї ресурси значно перевершували звичайні володіння.
Це був нерівний бій. Вік, рівень культивації, зброя, контрактна істота — Лінь Мін поступався в усьому.
— Тепер Лінь Міну кінець. Коли простір заблоковано, йому доведеться битися в лоб, — перешіптувалися ельфи на трибунах. Вони найкраще відчували зміни в енергії простору. Без можливості миттєво переміщатися Лінь Мін був наче птах із підрізаними крилами.
На арені обличчя Темного Володаря спотворила жорстока усмішка.
— Мій Дракон-Запечатувач закрив цей простір. Подивлюся, як ти тепер скористаєшся своїм Наміром Простору. Без цієї примарної техніки пересування тобі не втекти від мого меча!
Тільки-но він закінчив фразу, як його постать розмилася. Темно-червона Потаємна Змія залишила в повітрі кривавий слід. Траєкторія випаду була настільки химерною, що встежити за нею було неможливо. Коли лезо вже майже торкнулося юнака, прихована в ньому демонічна сутність вибухнула сліпучим багряним спалахом.
Лінь Мін залишався спокійним. Раз не можна втекти — він і не буде!
У його пам'яті раптом сплив образ битви Воєнного Імператора Восьми Загибелей проти напівімператора племені Гігантських Демонів. Той удар був приголомшливим!
Юнак глибоко вдихнув. Брама Спокою між його ключицями відгукнулася потужним виром енергії неба і землі. Після повернення з Клітки Королів Лінь Мін вперше задіяв міць Вісьмох Брам Прихованого Обладунку!
*Бух!*
Колосальна енергія ринула по його меридіанах. Натиск Лінь Міна в ту мить досяг такого піку, що навіть заблокований простір здригнувся, готовий от-от тріснути. Спис із Пурпурової Сталі зробив випад, несучи в собі неймовірну кількість істинної сутності. Здавалося, сам час зупинився. Сяйво списа зіткнулося з мечовим променем зі звуком розбитого скла. Жодних яскравих вибухів — меч ворога почав кришитися цунь за цунем, а спис юнака поступово втрачав силу.
— Намір Грому та Вогню, вибухни! — вигукнув Лінь Мін.
Щойно сяйво зброї почало згасати, накопичена в списі сила здетонувала. Страшенна потужність поглинула всі звуки. Усю арену залило сліпучим світлом. Від цього вибуху фундамент із Чорного Золота просто рознесло на шматки: величезні металеві брили розліталися врізнобіч, плавлячись і розсипаючись на порох.
Віддачею Лінь Міна відкинуло на десятки чжанів. Темному Володарю довелося ще гірше — він опинився в самому епіцентрі. Його захисна демонічна істинна сутність тріснула, і руйнівна сила грому та вогню вдерлася в тіло. Коротуну довелося задіяти всю свою енергію, щоб придушити цей хаос. З його плеча та грудей почала повільно сочитися кров.
Коли світло згасло, глядачі заніміли від шоку. Велика частина арени з Чорного Золота просто зникла, а на уламках стояв Темний Шанований Володар... поранений!
Їхній непереможний лідер, найсильніший майстер Пагоди, дістав поранення від рук хлопця.
Майстри не знаходили слів. Раніше вони вважали, що сила Лінь Міна полягає в його невловимості, техніках та Намірі Простору. Ніхто не думав, що в прямому зіткненні він зможе зрівнятися з монстрами на кшталт Мохе чи Янь Чі. Коли він відкрив Браму Спокою, його натиск став подібний до нездоланного гірського піка, перед яким можна було лише схилити голову.
Темний Володар став похмурішим за грозову хмару. Він і в страшному сні не міг уявити, що юнак витримає його пряму атаку.
«Як це можливо? Чому я не відчув цієї сили раніше? Звідки в його тілі взялося стільки істинної сутності?»
Він міцніше стиснув Темно-червону Потаємну Змію. Рівень воїна системи Накопичення Сутності зазвичай легко визначити. Навіть якщо не можна точно виміряти щільність його енергії, її можна відчути. Проте сила Лінь Міна з'явилася ніби з нізвідки.
Раптом юнак зробив різкий випад. Він за крок подолав десятки чжанів і спрямував Спис із Пурпурової Сталі, наповнений Наміром Грому та Вогню, зовсім не в бік Шанованого Володаря. Він бив у бік трибун!
Воїни в перших рядах зблідли. Відбити удар такого чудовиська вони не змогли б і в мріях.
— Він що, здурів?!
— Бережіться!
Люди щосили намагалися втекти, але порівняно з Лінь Міном вони були занадто повільними. Один із воїнів уже заплющив очі в очікуванні смерті, коли за двадцять чжанів від нього сталося щось неймовірне.
Сяйво списа врізалося в невидиму перешкоду і з гуркотом вибухнуло. Сліпуче світло на мить засліпило всіх навколо, а слідом пролунав роздираючий душу вереск, який не могла видати жодна звичайна істота.
— Ні! — вигукнув Темний Володар.
Саме в цю мить Лінь Мін поцілив у вразливе місце його контрактної істоти — Дракона-Запечатувача. Це здавалося неможливим! Як він зміг знайти змія, що розчинився в просторових тріщинах?
— Помри! — Шанований Володар кинувся в атаку, і його червоний меч поглинув усе світло навколо.
Проте Лінь Мін навіть не глянув на нього. Він лише холодно процідив:
— Сила Грому та Вогню, вибухни!
*Грим!*
Чорного пітона силоміць виштовхнуло з розлому простору. Вкритий ранами, він ледь не розвалився навпіл, а його кров забризкала всю арену!