У Бойовому Домі Семи Таїнств облаштували двадцять майданчиків для випробування сили. Коли іспит розпочався, претенденти розійшлися по двадцяти довгих чергах, і натовп на площі нарешті трохи розсіявся.
Біля головної брами Бойового Дому височіли двадцять кам’яних стел для вимірювання сили. Невдовзі цифри, що спалахуватимуть на них, визначать долю кожного претендента.
Тієї миті на поміст зійшла вродлива жінка років тридцяти-сорока.
— Вітаю всіх. Я одна з екзаменаторів випробування сили. Зараз я оголошу загальний порядок іспиту до Бойового Дому Семи Таїнств. Він складатиметься з трьох етапів. Щоб пройти далі, потрібно успішно завершити кожен із них. Наприкінці ми підіб’ємо підсумки: за результатами трьох турів, віком та вродженим талантом оберемо десятку найкращих. Вони отримають особливі нагороди. Приз за перше місце — Пігулка Кісткового Мозку Червоно-Золотого Дракона!
Назва пігулки змусила натовп, навіть дітей із впливових родин, ахнути від подиву. Слабші кандидати похмуро зітхали, розуміючи, що перше місце їм не світить. Чим ціннішою була нагорода, тим гірше вони почувалися. Натомість сильніші претенденти аж засяяли, розминаючи кулаки, ніби цей скарб уже належав їм.
Лінь Мін нещодавно читав про зілля і знав, що це за ліки. Ця пігулка завбільшки з виноградину виготовлялася з кісткового мозку червоно-золотого дракона та суміші рідкісних трав. Вона здатна докорінно змінити статуру, підвищити рівень культивації і навіть допомогти подолати бар'єр між етапами розвитку.
Червоно-золотий дракон, звісно, не був справжнім драконом — лише лютим звіром із дещицею драконячої крові. Проте будь-яка істота, споріднена з драконами, неймовірно могутня. Звичайному майстру Набутого Царства з нею не впоратися.
У Королівстві Небесної Долі майстрів такого рівня небагато, а рецепт зілля взагалі нікому не відомий, тож тут його не виготовляли. Безумовно, ці ліки надіслала Долина Семи Таїнств. Щороку вона передавала підвладним бойовим домам рідкісні пігулки, щоб заманити найздібніших юнаків на іспити.
Для Долини ця пігулка, можливо, й не була безцінною, але в королівстві за неї готові були віддати статки. Навіть старійшини великих кланів не відмовилися б від такого скарбу.
Екзаменаторка не дала кандидатам часу на обговорення.
— За друге та третє місця кандидати отримають Пігулку Золотої Зміїної Жовчі. Решта — з четвертого по десяте — отримають по десять Пігулок Накопичення Сутності.
Золоту Зміїну Жовч робили з жовчного міхура столітньої змії. Хоч вона й поступалася першій нагороді, проте залишалася надзвичайно рідкісною. А от Пігулки Накопичення Сутності для лідерів були вже кроком назад. Не тому, що вони погані — одна така коштувала двісті золотих, — а тому, що перші дві нагороди неможливо було купити навіть за десятки тисяч.
Щедрі призи розпалили азарт у тих, хто вважав себе генієм. Один юнак у шовкових шатах із нефритовим поясом зневажливо всміхнувся. Поруч стояв слуга в такому ж дорогому вбранні.
— Ці люди зовсім не знають міри, — улесливо прошепотів слуга. — Пігулка Дракона вже у вашій кишені, пане. Як вони сміють на неї зазіхати?
Юнак розкрив віяло і зробив кілька помахів, промовчавши. Це був Ван Янь Фен, геній клану Ван із Міста Гірського Підніжжя. Він мав четвертий ранг таланту і вже досяг початкової стадії третього ступеня Етапу Загартування Тіла. Перемога на елітних змаганнях у рідному місті — великому центрі бойових мистевств — свідчила про його неабияку силу.
Екзаменаторка на помості продовжила:
— Починаємо перший тур: Випробування Сили. Ви повинні вдарити по стелі з усієї міці. Кожен дюйм світлового стовпа на камені означає сто цзінів сили. Якщо промінь сягне одного фута, тобто тисячі цзінів — ви пройшли. У кожного є три спроби. Достатньо одного успішного удару. А тепер подивіться на приклад. Лінь Сень, виходь.
На сцену піднявся сухорлявий чоловік із суворим обличчям. Він був у чорному обладунку, а за спиною мав трифутовий меч. Попри яскраве сонце, від його появи повітря навколо наче охололо на кілька градусів.
— Це Лінь Сень!
— Старший учень Небесного Дому!
Лінь Сень був відомою постаттю, але Лінь Мін про нього не чув, тож поцікавився у Лінь Сяо Дуна:
— Хто він такий?
Сяо Дун, який більше цікавився чутками, ніж тренуваннями, цокнув язиком:
— Це найсильніший учень Небесного Дому — елітного підрозділу нашого закладу. Йому двадцять, має четвертий ранг таланту і вже на піку четвертого ступеня Загартування Тіла. Торік він вступив до Дому, а потім цілий рік провів у боях на кордоні. Важко навіть уявити, на що він здатний зараз. Кажуть, він от-от досягне п'ятого ступеня.
П’ятий ступінь у двадцять років? Лінь Мін здивувався. Зазвичай воїни радіють, якщо досягають Загартування Кісток до тридцяти. А цей Лінь Сень ще й випромінював жагу до вбивства — одразу видно, що він пройшов через справжню війну.
Лінь Сень байдуже підійшов до стели. Він терпіти не міг ці показові виступи, але за традицією старший учень мав показати новачкам, що завжди знайдеться хтось сильніший. Без жодної підготовки він різко змахнув правою рукою. Глухий удар — і стела здригнулася. Світловий стовп стрімко злетів угору і зупинився на позначці чотири фути й дев’ять дюймів.
Чотири тисячі дев’ятсот цзінів!
Натовп охнув. Здавалося, майстер навіть не напружувався. Якби він ударив щосили, точно перетнув би межу в п’ять тисяч. У Лінь Міна сіпнулося повіко — сила цього воїна була вдвічі більшою за його власну.
— Нічого дивного, — зауважив Сяо Дун. — Він один із найсильніших молодих воїнів столиці. Було б дивно, якби він показав менше.
— Один із найсильніших? — перепитав Лінь Мін. — Хіба Цінь Сін Сюань не сильніша за нього?
Сяо Дун знизав плечима:
— Не знаю точно, на що вона здатна. Але Сін Сюань вивчає багато всього, а Лінь Сень — майстер убивати. У справжній битві на смерть я б не ставив проти нього. До того ж їй лише п'ятнадцять, а йому вже двадцять.
Лінь Мін кивнув. На Етапі Загартування Тіла чим вищий ступінь, тим більшою стає прірва в силі. На етапі Конденсації Пульсу сила сягає восьми тисяч цзінів. Йому до цього було ще дуже далеко.
— Почати випробування! — скомандувала екзаменаторка.
Юнаки кинулися до стел, але багато хто одразу ж відсіявся.
— Дев’ятсот цзінів, вісімсот п’ятдесят, вісімсот п’ятдесят... Три спроби невдалі! Наступний!
— Дев’ятсот п’ятдесят, дев’ятсот, дев’ятсот... Не пройшов! Наступний!
Багато хто з тих, хто не впорався, вже досяг другого ступеня. У кращій формі вони могли б вибити тисячу, але через хвилювання та брак досвіду показували гірші результати.
— Тисяча цзінів, зараховано! — у черзі Лінь Міна з’явився перший щасливчик. Він так зрадів, що аж закричав від захвату. Хоча хлопець і розумів, що на другому турі його, швидше за все, відсіють, але пройти перший етап іспиту в шістнадцять років уже було честю.
— Тисяча триста цзінів, зараховано!
— Дев’ятсот п’ятдесят цзінів, не зараховано!
Результати оголошували один за одним. Невдахи йшли геть, похнюпивши голови, а переможці або не тямилися від радості, або зберігали спокій — для справжніх талантів цей тест був лише формальністю.
Раптом в одній із черг зчинився гамір. Лінь Мін озирнувся і побачив високого юнака в простому одязі з грубої коноплі. Той зосереджувався перед ударом.
— Це Сунь Пін із Міста Східних Вод, — зашепотіли в натовпі. — Він на третьому ступені, дуже сильний.
Не встигли люди договорити, як Сунь Пін ударив. Камінь здригнувся, і світловий промінь завмер на позначці два фути й три дюйми.
— Дві тисячі триста цзінів!
Це був перший результат понад дві тисячі. Площею прокотилася хвиля захоплених вигуків.