— Вітаю всіх. Я — розпорядник цього оцінювання, моє прізвище Бай. Можете називати мене старшим братом Баєм. Ви й так довго чекали, тому не буду гаяти часу. По-перше: ті, кому ще не виповнилося двадцяти і хто має рекомендаційні листи від сімей бойових культиваторів не нижче шостого рангу, можете стати он там. Ви зараховані.
Юнак у блакитному вбранні на прізвище Бай говорив неквапливо. Щойно ці слова пролунали, кілька учнів Первозданного Царства перезирнулися і з радісними посмішками виступили вперед. Це були двоє хлопців та дві дівчини, на вигляд ще зовсім юні, майже діти.
Їхня культивація перебувала на початковій чи середній стадії Первозданного Царства. Більшість їхніх кланів залежали від Острова Безтурботності й мали право прямо рекомендувати своїх нащадків. Хоча вони заздалегідь знали, що проблем зі вступом не виникне, такий особливий прийом неабияк підняв їм настрій.
Дивлячись на цих чотирьох молодих геніїв, інші кандидати, особливо вільні воїни, не могли приховати заздрості. Такі молоді, з впливовими родинами за плечима, та ще й вступають до великої секти — їхнє майбутнє здавалося безмежним. Досягти Царства Божественної Трансформації для них не буде проблемою, ба більше, є надія навіть на Царство Божественного Лорда. Звичайним воїнам до такого було як до неба пішки.
Блакитношатної юнак перевів погляд на решту й повів далі:
— Решта — за мною на плац!
Він розвернувся і пішов, а натовп мовчки рушив слідом. Невдовзі вони дісталися просторої площі. Це і був плац із широкими аренами, оточеними захисними масивами, щоб під час бою можна було не стримувати сили.
Поруч із плацом стояв величний чорний палац. Його брама була вкрита химерними візерунками, і ніхто не знав, що ховається всередині.
— Можемо починати. Суть випробування проста: ви повинні... перемогти маріонетку Гігантського Демона Багряної Пустки!
— Гігантський Демон Багряної Пустки? Що це за створіння? — серця деяких вільних воїнів тьохнули від недоброго передчуття. Вони ніколи раніше не чули такої назви.
— Хе-хе, ці Гігантські Демони — істоти з Таємного Царства Багряної Пустки. Вони люті, жорстокі й наділені неймовірною силою. Обожнюють розривати людей голіруч. Це царство — головне джерело ресурсів для нашого острова. Значна частина інгредієнтів для алхімії та ковальства походить саме звідти! Коли наші учні вбивають цих потвор у Таємному Царстві, вони забирають тіла з собою. На острові їх перетворюють на маріонеток. Тіла демонів міцні, наче залізо, вони не знають утоми чи болю, вони жадають крові. Раджу бути обережними під час бою. Хоча я втручуся, щоб врятувати вас, іноді можу не встигнути. Отримати важку травму або навіть втратити руку чи ногу — цілком реальна загроза!
Старший брат Бай не просто залякував. На кожному оцінюванні були поранені, адже екзаменатори не втручалися до останньої миті.
— Почнемо з цього краю, по одному. Я підберу маріонетку відповідно до вашого рівня культивації. Переможете її або протримаєтеся протягом часу, поки горить паличка пахощів — ви пройшли. Якщо ні — провал! Ти, виходь на арену!
Бай вказав на учня, що стояв з краю. У цей момент інший учень за спиною розпорядника відчинив браму чорного палацу. Зсередини, оповитої темрявою, раптом спалахнули дві червоні баньки, схожі на криваві ліхтарі.
Пролунав жахливий рик, і з темряви вискочив Гігантський Демон заввишки понад чжан. Маріонетка була обмотана ланцюгами, її м’язи нагадували чорні скелі, ікла сягали пів чі завдовжки, а руки закінчувалися гострими пазурами!
«Таємне Царство Багряної Пустки, Гігантські Демони...» — Лінь Мін пильно вдивлявся в маріонетку. Очевидно, це місце було схоже на Таємне Царство Божественних Звірів, але істоти там були зовсім іншими. Демони Таємного Царства Божественних Звірів були чистими енергетичними тілами, а ці мали справжню плоть.
*Гррра!*
Маріонетка Гігантського Демона кинулася вперед блискавкою. В одну мить вона опинилася перед воїном.
— Ха!
Воїн спочатку розгубився, але, маючи чималий досвід смертельних сутичок, швидко оговтався. Він міцно стиснув масивну шаблю і з розмаху рубав демона. Сяйво леза яскраво спалахнуло в повітрі!
*Бам!*
Маріонетка різко змахнула пазуристою лапою і вмить розтрощила сяйво шаблі. Не збавляючи швидкості, вона наче телепортувалася прямо до воїна і вдарила долонею!
Швидкість була такою великою, що чоловік не встиг зреагувати. Пролунав гучний удар, його захисна істинна сутність розлетілася на друзки. Харкаючи кров'ю, воїн полетів назад.
— Провал! — холодно кинув Бай.
Поруч із ним інший учень Царства Божественного Моря дістав маленьке дзвонило і промовив кілька слів закляття. Маріонетка, яка вже збиралася розірвати людину на шматки, слухняно зупинилася і з порожнім поглядом повернулася до чорного палацу.
— Наступний! — Бай вказав на другого кандидата. З палацу вискочив інший демон, підібраний під силу цього бійця.
Хоча система культивації демонів відрізнялася від людської, Лінь Мін відчував: кожна маріонетка була на три підрівні сильнішою за кандидата. Не дивно, що учні не могли встояти.
Другий кандидат теж програв. Третій — так само. Четвертий не став винятком.
Обличчя тих, хто ще чекав своєї черги, поступово блідли. Маріонетки справляли гнітюче враження — нещадні, люті, вони з одного удару змушували супротивників харкати кров'ю. У серцях багатьох оселився страх: оцінивши власні сили, вони розуміли, що шансів вистояти майже немає.
Навіть ті четверо юнаків та дівчат, яких прийняли за протекцією, почувалися ніяково. Вони подумки прикидали свої сили проти маріонеток і розуміли, що навіть протриматися час однієї палички пахощів буде вкрай важко. Про перемогу не могло бути й мови.
Бачачи, що ніхто не може пройти випробування, один із розпорядників на середньому етапі Божественного Моря звернувся до Бая через передачу голосу:
— Старший брате Бай, чи не занадто це складно? Ви підбираєте маріонеток на три рівні сильніших за учнів. Казали ж, що в іншому світі не вистачає рук, і зверху наказали пом’якшити вимоги, щоб набрати більше людей.
— Молодший брате, ти ще не розумієш, — відповів Бай. — Якщо ми просто приймемо їх, вони одразу почнуть вважати себе повноцінними учнями Острова Безтурботності. І коли ми дамо їм небезпечне завдання, вони крутитимуть носом. Але якщо вони провалять іспит і втратять надію, а ми тоді скажемо: «Виконайте одне завдання зі збору ресурсів у таємному царстві іншого світу — і станете офіційними учнями», вони побіжать туди наввипередки. Навіть якщо там буде смертельна небезпека.
— Ось воно що! Справді хитро... Але цей хід... трохи нечесний, чи не так? — інший учень відчув легкий докір сумління.
Бай кинув на нього холодний погляд:
— Наш острів — не благодійна організація. У цьому світі не буває безкоштовних обідів. Хочеш щось отримати — мусиш платити! Останнім часом через спільний тиск Племені Таємничої Кістки та Гори Розірваних Душ нашому головному острову ведеться нелегко. Ресурси вичерпуються. Якщо так триватиме й далі, ми просто збанкрутуємо!
— Е-е... Старший брате, ви маєте рацію. Я сказав зайве, — поспіхом відповів той. Очевидно, авторитет Бая був незаперечним.
Поки екзаменатори розмовляли через істинну сутність, ще кількох учнів було відсіяно. Проте Бай звертав особливу увагу на тих, хто зміг протриматися хоча б десять подихів. Він планував прийняти їх пізніше, якщо вони погодяться піти в інший світ.
— О? Хіба це не Чжен Шуан, спадкоємець сім’ї Чжен, яка належить до верхівки кланів шостого рангу? Чому його не прийняли за рекомендацією?
Коли на плац вийшов статний юнак у білому вбранні з довгим мечем у руках, деякі учні впізнали його.
— Може, він впевнений у власних силах і хоче випробувати себе? Слава про Чжен Шуана вже давно шириться. Дивіться, у нього в руках священне знаряддя вищого ступеня! Сім’ї шостого рангу справді неймовірно багаті.
Поки вони розмовляли, Чжен Шуан уже вступив у бій. Проти ворога, що значно переважав його в культивації, він обрав тактику маневрування. Це було правильне рішення, але Гігантський Демон мав не лише велетенську силу, а й вражаючу швидкість.
Маріонетка, наче розлючений звір, миттєво опинилася поруч із Чжен Шуаном, і ланцюги на її тілі зі свистом полетіли в нього!
*Дзинь!*
Поверхня плацу розлетілася на друзки. Від вибуху енергії Чжен Шуан полетів назад, проте, попри ризик розриву захисної сутності, він примудрився в повітрі вирівняти тіло і завдати косого удару!
— Меч Покори Гір та Рік!
Удар був завданий під неймовірно складним кутом. Маріонетка не встигла ухилитися, і лезо вп’ялося їй у плече. Проте тієї ж миті Чжен Шуан відчув, ніби його меч зустрівся з божественною сталлю. Лезо увійшло в плоть на три цуні й застрягло в м’язах — ні туди, ні сюди.
Демон оскаженів і рубонув пазурами.
Чжен Шуан похолов від жаху. Він спробував витягти меч, але той не піддався. Змінившись на обличчі, юнак був змушений кинути зброю і відскочити. Лише за цю мить зволікання його захисна істинна сутність разом з одягом була розірвана в клапті, а на плечі лишилося п'ять кривавих борозен від пазурів!
Втративши священний меч, Чжен Шуан позбувся своєї головної переваги. Йому довелося дістати звичайний меч середньої якості й постійно уникати прямих зіткнень. Зрештою, діставши ще кілька ударів, він усе ж спромігся протриматися до кінця.
— Час вийшов. Склав!
Бай не був здивований. Він і раніше вважав, що Чжен Шуан непоганий. Хоча іспит був складним, хтось таки мав його пройти, інакше все виглядало б надто підозріло.
— Цей Чжен Шуан справді талановитий. Але серед вільних воїнів теж є один міцний хлопець, він має пройти, — Бай перевів погляд на Лінь Міна. На його думку, фундамент юнака був надзвичайно надійним.
— Ти, виходь на випробування, — звернувся він до Лінь Міна.
Серце юнака ледь помітно тьохнуло. За чергою він мав чекати ще довгенько, але не сподівався, що його викличуть раніше.
Лінь Мін не заперечував проти того, щоб вийти швидше, проте він не поспішав на арену. Замість цього він подивився на Бая і запитав:
— Старший брате, дозвольте дещо уточнити перед початком.
— Га? — Бай здивовано підняв брову і насупився. — Що там у тебе? Кажи швидше.
— Я хотів запитати: учні якого рівня на Острові Безтурботності мають право на аудієнцію в голови острова? І яких результатів треба досягти на оцінюванні, щоб стати таким учнем?
Лінь Мін говорив спокійно й розмірено, але Бай аж закляк. Таке запитання було останньою річчю, яку він очікував почути.