З
міни в Лінь Мінові були надто очевидними. Стовп божественного світла, що впав із небес, був настільки потужним, що прикував до себе погляди всіх присутніх.
— Хіба це не той бородатий дядько?..
— Так, це він! Під ним на ніші все ще сяють три відбитки Моря душі, і світять вони куди яскравіше за інші.
Багато хто запам'ятав, де сидів Лінь Мін, і тепер, спостерігаючи за його перетворенням, воїни заціпеніли від жаху. Що взагалі відбувається?
— Виходить, він зовсім не старий, а юнак!
— Його обличчя було лише маскою...
Чжоу Сяо Лянь, дівчина з ріжками на голові, дивилася, як зачуханий здоровань перетворюється на ставного красеня з вольовим обличчям та очима, схожими на коштовні камені. Вона вражено привідкрила рота — контраст був приголомшливим.
Навіщо він ховався? Невже нажив могутніх ворогів?
Ця думка промайнула в головах багатьох, але раптом хтось щось згадав.
— Цей хлопець здається мені знайомим...
— Стривайте, я бачив його на оголошенні про розшук у Місті, що Смиряє Море!
— Це Лінь Му! — пролунав гучний вигук.
Більшість воїнів у Гірському хребті Полеглого Бога проводили тут роки в медитаціях і рідко виходили у світ, тому ім'я Лінь Му їм нічого не говорило.
— Хто такий цей Лінь Му? Що взагалі коїться? Чому його шукає сам Істинний Бог?
У хребті діяли суворі правила щодо віку за кістками. Навіть Істинному Богу, попри всю його могутність, довелося б заплатити високу ціну, щоб просто простягнути сюди своє сприйняття. Навіщо прикладати стільки зусиль заради якогось молодика?
— Цей Лінь Му на Полі Битви Первісних Снів убив Небесного Шанованого Десяти Тисяч Примар, коли той був на тому ж рівні культивації! Він поклав незліченну кількість Королів Світу та Великих Королів Світу. Зрештою хлопець зібрав мільярд очок заслуг, обміняв їх на Золоту сторінку та залишив своє ім'я на Божественній Стіні Імператорів!
— У нього не лише Золота сторінка. Він володіє Небесним Скарбом, що перевершує Найвищі Божественні ліки — плодом, який набув форми Ціліня!
— Кілька великих сил призначили за його голову захмарну нагороду. Якщо вдасться його вбити, це стане величезною удачею!
По натовпу швидко пішли чутки про подвиги Лінь Міна. Чим більше подробиць розкривалося, тим сильніше дивувалися генії, які засиділися в горах. Невже цей юнак справді настільки лютий? Не дивно, що за такої кількості переслідувачів йому довелося змінити зовнішність. Його здатність один за одним запалювати відбитки Моря душі тепер теж мала логічне пояснення.
Юй Ші Шен дивився на юнака, і його обличчя то червоніло, то блідло. Йому довелося визнати — Лінь Мін справді був тут уперше. Він був справжнім чудовиськом, чия сила духу змушувала інших лише мріяти про таку міць. Убити Небесного Шанованого на одному рівні культивації... це було за межами розуміння.
За мить Лінь Міна оточив натовп. Кожен із них пам'ятав про неймовірну винагороду, обіцяну в Місті, що Смиряє Море.
Лінь Мін стояв на ніші, і його обличчя потемніло. Його позначило чуття Істинного Бога, тож ховатися далі не було сенсу. Він просто дістав із Перстня Неосяжності Спис Феніксової Крові.
Цей Великий Король Богів Брахма спромігся певною мірою обійти закони Всесвіту Первісних Снів. Невже Істинні Боги настільки могутні? Хоча, якщо подумати, вони справді здатні кидати виклик Законам Неба і Землі. Наприклад, пробити Бар’єр Тридцяти Трьох Небес або застосовувати величні Надприродні Сили у Всесвіті Первісних Снів. Зрештою, Істинні Боги стоять лише на один рівень нижче за Володаря Шляху Асури чи творця Священних Літописів.
— То ти і є Лінь Му! — пролунав чийсь уїдливий голос.
Почувся різкий брязкіт — хтось вихопив меч із піхов. За ним і інші почали діставати зброю, перекриваючи юнакові всі шляхи до відступу. Умить Лінь Мін став мішенню для всіх.
Багато хто зловтішався. Яким би сильним він не був, у такій пастці виходу не знайти. Золоту сторінку йому не втримати.
— Тебе звуть Лінь Му, так? У нас із тобою немає особистих рахунків, але ти примудрився розлютити надто багатьох. Простак не винен, винен його скарб — ти й сам маєш розуміти цю істину. Тож не тримай на нас зла. Нарікай на тих, хто призначив за тебе винагороду.
У цей момент вперед вийшли троє воїнів. Вони оточили Лінь Міна з трьох боків, утворивши трикутник. У руках кожного були Летючі мечі.
— Три Генії Переродження! — ахнув натовп.
Ця трійця була вельми відомою. Їх називали найвидатнішими представниками молодого покоління Святої Землі Феніксового Пера за останній мільйон років. Навіть тут, у хребті, вони змогли прославитися — роки медитацій дозволили їм запалити п'яте Море душі. А коли вони билися разом, їхня бойова сила зростала в рази!
— Спочатку винагороду давали за інформацію про твоє місцеперебування. Тепер, коли тебе викрив сам Великий Король Богів Брахма, у цьому немає сенсу. Нам лишається тільки схопити тебе. Не ображайся, що ми нападаємо гуртом на одного.
Старший із трійці холодно всміхнувся і змахнув мечем, спрямовуючи удар прямо в Лінь Міна.
— Куди тобі до мене! Геть! — прогримів юнак.
Кістки в його тілі гучно хруснули. Аура Лінь Міна вмить змінилася, ставши подібною до розлюченого океану, що здіймає велетенські вали.
*Бух!*
Повітря здригнулося від громового удару. Спис у руках юнака розітнув небокрай. Сяйво списа, схоже на Сріблясту річку, що падає з небосхилу, з неймовірною силою обрушилося на старшого з братів.
— Брате!
Трійця зреагувала миттєво. Вони вдарили разом, намагаючись стримати натиск. Але пролунав гучний вибух — вивільнилася колосальна потуга в десятки мільярдів цзінів. Небо затремтіло, а простір навколо почав тріщати. Об'єднане сяйво їхніх мечів розлетілося на друзки, наче крихке скло. Разом із ним зникла і влита в удар сила душі та духовна сутність.
Воїни з криком відлетіли назад. Старший брат, який прийняв основний удар на себе, виплюнув потік крові, що забризкав усе на кілька чжанів довкола.
— Що?! — глядачі заціпеніли. Знамениті Три Генії Переродження програли в першій же сутичці?
«Хм, живий?» — в очах Лінь Міна спалахнув холод.
Він зробив крок уперед, наздоганяючи ворогів. Потужний замах списа розітнув повітря — воїн, що опинився найближче, був розсічений навпіл. Багряна кров забризкала небокрай.
— Третій брате! — закричали інші, але було пізно.
Очі двох інших воїнів налилися кров'ю від люті, але вони не могли протистояти такій силі. Рухи юнака були настільки швидкими, що простір під його ногами ніби зник. Він майже миттєво опинився перед ними. Один помах — і спис обірвав їхні життя.
*Пфух! Пфух!*
Спис двічі пробив груди, наскрізь прошиваючи серця. Так загинули Три Генії Переродження. Смерть у Всесвіті Первісних Снів була болісною, і тепер їхнім справжнім тілам знадобиться чимало часу, щоб оговтатися від духовних ран.
Лінь Мін навіть не збився з дихання. Лише його права рука та Спис Феніксової Крові були густо заплямовані червоним.
— Бог Убивства Лінь Му! — хтось у натовпі мивоволі вигукнув його прізвисько.
Він був неймовірно лютим — розправився з іменитими геніями так легко, наче зарізав курчат.
— Який жах! — багатьох охопив страх.
Ніхто не наважувався зробити крок назустріч. Хоча всі розуміли, що під натиском такого натовпу Лінь Мін рано чи пізно поляже, ніхто не хотів бути першим. Адже це означало вірну смерть і втрату шансу на винагороду.
Воїни, які щойно горіли жадобою наживи, завмерли, вичікуючи слушної миті. Раптом з висоти пролунав громовий крик, від якого здригнулося повітря.
— Лінь Му, нарешті ми тебе знайшли!
— Ти вбив незліченну кількість моїх побратимів із Племені Духів на Полі Битви Первісних Снів! Їхні душі досі понівечені! Я прийшов стягнути цей борг кров’ю!
— Там моя культивація була придушена, тому ти зміг мене здолати. Але тут усе буде інакше! Я змию сором твоєю кров'ю!
Небо сповнилося лютими вигуками. Лінь Мін здригнувся. Він відчув, як на нього тиснуть кілька надзвичайно потужних аур. Підвівши погляд, юнак побачив у морі божественного світла постаті, що повільно спускалися з небес.
Це були представники ворожих сил. Схоже, вони перебували неподалік від хребта і, отримавши звістку, миттєво прибули сюди через Телепортаційні Масиви. Серед них був і Король Пурпурового Ромба. Тоді, на Полі Битви, Лінь Мін убив його без особливих зусиль, адже культивація Короля була обмежена. Тепер той повернувся у Всесвіт Первісних Снів, прагнучи помститися, коли його сила була при ньому.
— Ви... навіть залучили Істинного Бога... — прошепотів Лінь Мін, і в його очах спалахнув убивчий намір.
Він і подумати не міг, що за таких обставин його викриють. Схоже, юнак недооцінив силу Царства Душ — могутність Істинних Богів була за межами його розуміння.