Л
інь Мін повністю розслабився. Він зосередився на тому, щоб розчинити й поглинути кожну дещицю вогняної енергії. Ці дрібні фрагменти законів дещо відрізнялися один від одного, але разом поступово складалися в цілісне Велике Дао.
— Я зрозумів. Хоча Закони Вогню неймовірно складні, за своєю суттю вони складаються з крихітних елементарних часток, таких же простих, як і ті, що утворюють усе сутнє.
Згідно з описами в літописах Божественного Царства, видів таких часток небагато, проте їхні поєднання здатні породити безмежне розмаїття Трьох Тисяч Великих Тисяч Світів. У цьому й полягала велич законів.
У ту мить Лінь Мін глибоко відчув усю дивовижність законів та всесвіту. Лише кілька видів мікроскопічних частинок могли утворити такий неосяжний Великий Світ. Тут були сонце, місяць і зорі, простір і час, гори, ріки й озера. Тут жили птахи й звірі, комахи й рослини, беззахисні смертні та могутні майстри, здатні перевертати гори й розвертати моря. Незліченні розставання і зустрічі, радощі й печалі, народження, старість, хвороби та смерть — усе це розгорталося на цій великій сцені. Жорстока боротьба за виживання у природі, еволюція зірок і всесвіту — усе це вражало своєю величчю, неосяжністю та таємничістю. Перед лицем цього світу хлопець відчував себе крихітним, наче порошинка.
Але якщо замислитися, все це складалося з найпростіших частинок, а керували їхнім розташуванням та поєднанням фундаментальні закони всесвіту.
Золото, дерево, вода, вогонь, земля, вітер і грім; час і простір; світло й темрява; життя і смерть... кожна річ, кожна сутність мала свій закон. І кожен закон, осягнутий до межі, вів прямо до першооснови Всесвіту!
Кількість базових істин обмежена, але їхні комбінації мінливі та неосяжно складні. Протягом незліченних епох безліч могутніх майстрів намагалися осягнути фундаментальні закони, прагнучи пізнати суть буття та стати невмирущими королями. Проте й донині Пік Бойового Дао лишався туманним і недосяжним. Якби хтось справді зміг збагнути всі правила, він би, напевно, зміг вийти за межі Колеса Перероджень і стати Істинним Богом.
Усвідомивши це, Лінь Мін відчув небувалу ясність. Його духовне море здригнулося, а зв’язок із вогняною енергією у просторі Пекла став ще міцнішим. Здавалося, всередині нього відчинилася брама, за якою на нього ринув неосяжний світ, сповнений таємничого подиху Законів Великого Дао.
Поки хлопець зосереджено осягав закони, він і не здогадувався, що з глибин Пекла за ним пильно спостерігають.
— А хлопець непоганий. Концентрація крові нікчемна, зате кмітливість рідкісна! Не дивно, що він наважився закластися з тією малою, Чу Хун Юнь.
Голос лунав нізвідки, і ніхто не міг його почути. Належав він Багряному Імператору — Духу інструмента Вісімнадцяти Рівнів Вогняного Пекла.
Духи інструментів живуть значно довше за людей. Багряний Імператор був прадавньою істотою, що існувала вже не одну сотню тисяч років — він був старшим за самі палаци Фенікса. І Лінь Мін, і Чу Хун Юнь для нього були лише дітьми.
— Ось воно що. Його кмітливість — наслідок Брани Відкриття. Рідко зустрінеш воїна, що обрав шлях подвійної культивації законів і тіла... Чекай-но... Його Брама Відкриття відчинилася повністю? Неймовірно. Мільярди років тому правила Небесного Дао змінилися, і стародавні техніки загартування тіла в Божественному Царстві поступово відійшли в минуле. Майже ніхто не обирає подвійний шлях, а тих, хто міг ідеально відкрити п'яту браму, і поготів не зосталося. Як же цьому хлопчині вдалося?
Багряному Імператору стало цікаво. Процес відкриття брами супроводжується нестерпними муками, нападами внутрішніх демонів та ілюзіями. Будь-яка слабкість у духовному морі — і ти приречений. Просто відчинити її — вже досягнення, а про досконале відкриття годі й казати. Для цього потрібна воля, міцна, наче божественна сталь.
Зазвичай воїни відкривають Браму Відкриття до того, як здобудуть Божественне Тіло, а отже, на той момент їхній Бойовий Дух ще не дуже розвинений.
— Схоже, у хлопця винятковий хист до Бойового Духу, тому він і зміг ідеально відкрити браму. Звідси й така вражаюча кмітливість. Шкода тільки, що концентрація крові підкачала — де йому до тієї дівчинки, Янь Юе'ер. Хоча, якби вони справді стали парою для подвійної культивації, як казав Сунь Бай Сін, було б цікаво! Один має геніальну кмітливість, інша — неперевершену кров. Якби вони доповнили одне одного, то результат був би... хе-хе...
Багряний Імператор зловтішно посміхнувся, переводячи погляд з Янь Юе'ер на Лінь Міна. Звісно, ніхто про це не знав — навіть такі майстри, як Сунь Бай Сін чи Чу Хун Юнь, не відчували його присутності.
Тим часом Лінь Мін мимоволі увійшов у стан Порожнього Бойового Наміру. Його душа ніби покинула тіло, а кожна клітина плоті та кожен меридіан почали самостійно розчиняти буйну силу полум’я, узгоджуючи її з законами.
Усе довкола затихло. Рівномірне, повільне серцебиття хлопця нагадувало хід маятника — чітко і без збоїв. Час минав, і внутрішня енергія вичерпувалася. Навіть Брама Спокою не встигала її відновлювати.
Захисна істинна сутність слабшала, і дедалі більше жару проникало в плоть. Спочатку він ще справлявся, але згодом вогняна енергія почала накопичуватися в тілі, руйнуючи меридіан за меридіаном.
Лінь Мін ледь насупився, але завдяки міцному тілу продовжував триматися. Попри опіки, він не боявся прихованих ран, адже мав підтримку техніки загартування тіла. Він терпів, стиснувши зуби, пригнічуючи муки за допомогою Бойового Духу.
— Цікаво. Я думав, він здасться, а він усе тримається. Чим ближче до межі, тим глибшим стає розуміння законів. Але кожна секунда в такому стані — це випробування для волі та плоті. Зазвичай воїни витримують не більше половини того часу, поки горить паличка пахощів, навіть якщо знають, яку вигоду це принесе.
Багряний Імператор уважно стежив за ним. Більшу частину часу дух спав і прокидався лише тоді, коли з’являлися нові випробувачі, щоб стежити, аби буйна енергія Пекла не поглинула їх. Він уже збирався втрутитися, але Лінь Мін протримався цілу годину — утричі довше за звичайних воїнів.
Коли воїн доходить до межі, його захист зникає, і він залишається сам на сам із нищівним полум’ям. Це все одно що опинитися живцем у розпеченій печі. Тим паче, що вогонь у цьому Пеклі в десятки разів гарячіший за звичайний. Це справжнє чистилище, яке неможливо терпіти.
— Що? Ще тримається? — Багряний Імператор дивувався дедалі більше. Минуло вже стільки часу, скільки згорають дві палички пахощів. Захисна завіса хлопця розлетілася вщент, одяг перетворився на попіл, волосся обвуглилося, а шкіра засичала від жару. Але Лінь Мін мовчав, лише міцніше стискаючи зуби.
Піт випаровувався миттєво. Його тіло піддавалося впливу температури, що була в сорок разів вищою за жар розплавленої лави. Плоть буквально плавилася. Яких мук він зараз зазнавав?
Лінь Мін справді був на межі. Спершу він використовував Порожній Бойовий Намір, щоб притупити біль, але згодом навіть це не допомогло. Його силоміць вирвало з трансу прямо в обійми пекельних страждань. Шкіра тріскалася, кров закипала й миттєво висихала, а вогонь, здавалося, обпікав кожну судину.
Проте він відчував: у такому стані користь була в десятки, сотні разів більшою! Основи Законів Вогню разом із болем закарбовувалися прямо в його плоті. Тіло запам’ятовувало їх на рівні інстинктів.
Одна річ — розуміти розумом, і зовсім інша — пам’ятати тілом. Розум може забути складні закони, але те, що закарбувалося в плоті, стає частиною єства. Це як уміння плавати: навчившись раз, смертний пам’ятатиме це все життя.
До того ж знання в голові вимагають роздумів, що сповільнює реакцію. Тілесна ж пам’ять діє миттєво, перетворюючись на вроджену здатність. Як вчений, що пише ієрогліфи не замислюючись над кожною рискою, бо рухи вже відточені до автоматизму, так і воїн має діяти інстинктивно.
Лінь Мін знав це, тому й терпів нелюдські муки.
— Молодець, хлопче. Вже чверть години!
Багряний Імператор бачив чимало геніїв, але тих, хто міг так довго балансувати на межі, були одиниці. Вигода від такої витривалості була колосальною.
— Його воля просто жахлива. Він ніби й не людина зовсім. Але навіть найсильніша воля має межу, бо тіло не вічне. Думаю, його вистачить ще на час, поки догорить половина палички пахощів.